З досвіду роботи

Сучасна школа вимагає докорінного переосмислення процесів навчання і виховання, застосування перспективних технологій, створення умов для самонавчання, саморозвитку і самореалізації особистості учня. Нова школа використовує нову педагогіку – педагогіку життєтворчості особистості; плекання людини як творця, проектувальника власного життя, суб’єкта соціальної творчості. На перший план виступає розвиток творчого потенціалу дитини, розкриття індивідуальних, самобутніх її здібностей. Розвивати творчість  -  означає навчити дитину розуміти сутність незрозумілого і знаходити причинно – наслідкову залежність. Адже нова ідея виникає тоді, коли дитина має певний набір знань і за рахунок уже відомого може досягти незрозуміле. Тобто в неї виникає почуття незадоволення від того, що вона чогось не розуміє, і виникає бажання знайти правильне його пояснення. Результатом цього процесу є відкриття.

     З розумінням поставлених вимог і виходячи з обласної проблеми «Педагогічні стратегії розвитку інноваційної особистості» та шкільної – «Допомогти особистості пізнати себе, самовизначитися і само реалізуватися» я працюю за темою «Ігрові моменти на уроках математики – розвиток творчих здібностей учнів».

    Колись великий Ейнштейн висловив цікаву думку: «Відкриття неможливо зробити, якщо дотримуватися абсолютної логіки». Що ж потрібно хоча б для маленького відкриття? Відповідь проста – потрібно мислити творчо, мати добре розвинуті творчі здібності.

    А що таке творчі здібності?

    На думку німецького психолога Фромма, творчість – «це здатність   дивувати і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях…»

    Розвивати творче мислення, тобто розумові здібності, що необхідні для успішного навчання в школі, означає розвивати :

-         увагу;

-         пам'ять;

-         образне мислення;

-         логічне мислення ( уміння порівнювати, доводити, аналізувати, узагальнювати);

-         творчі здібності, фантазію;

-         конструктивне мислення (на геометричному матеріалі).

Основні методи роботи при цьому: дидактичні ігри, ігрові вправи, зацікавлюючі завдання, що вимагають творчого підходу, питання, що орієнтують дітей на пошук і самостійні відкриття.

  Щоб розвивати творчі здібності учнів та систематично включати їх у самостійну пізнавальну діяльність , щоб забезпечити співпрацю між учнями та вчителем, традиційного уроку недостатньо. У зв’язку із збільшенням розумового навантаження на уроках я практикую такі прийоми, що підтримують у школярів інтерес до навчання, бажання займатися математикою, стимулюють їх активність протягом цілого року. Разом із серйозним навчанням в урок я вводжу елементи дидактичної гри.

   Я вважаю, що вирішальне значення для системи шкільної освіти має формуючий вплив предмета математики на особистість школярів. Йдеться насамперед про розвиток логічного мислення, просторових уявлень і уяви, алгоритмічної та інформаційної культури, уваги, пам’яті, позитивних властивостей особистості та рис характеру, емоційно – вольової сфери.

     У своїй діяльності я використовую сучасні технології навчання, а саме: особистісно-орієнтоване навчання, інтерактивне навчання, технології розвитку критичного мислення, технології різнорівневого навчання. Але головну увагу приділяю ігровим технологіям на уроках математики, оскільки переконана, що дидактична гра є засобом розумового розвитку, бо саме в процесі гри активізуються різноманітні розумові процеси, у процесі гри діти мислять самостійно, розвивають увагу і фантазію.  Дидактичні ігри начебто не вносять нічого нового в знання школярів, але вони приносять велику користь тим, що вчать учнів застосовувати знання в нових умовах або ставлять розумову задачу, розв’язання якої потребує прояву різноманітних форм розумової діяльності. Щоб зрозуміти задум, засвоїти ігрові дії та правила, потрібно активно слухати і осмислити пояснення вчителя. Розв’язування задач, поставлених грою, вимагають зосередженої уваги, активного думання, виконання порівняння і узагальнення. В кінцевому рахунку в ігрових формах реалізується ідея спільної праці, змагання, самоуправління, виховання через колектив, виховання відповідальності кожного за навчання і дисципліну в класі, а саме головне – навчання математиці.

    Основними структурними компонентами дидактичної гри є ( за В.Коваленком , П. Підкасистим): ігровий задум, правила, ігрові дії, пізнавальний зміст або дидактичні задачі, обладнання, результати гри. Тому, враховуючи все це, при організації дидактичних ігор з математичним змістом на своїх уроках я продумую такі питання методики:

1.     Мета гри. Які уміння і навички в області математики учні засвоять в процесі гри? Якому моменту слід приділити особливу увагу? Які другі виховні цілі будуть досягнуті при проведенні гри?

2.     Які дидактичні матеріали і посібники знадобляться для гри?

3.     Як з найменшою тратою часу познайомити дітей з правилами гри?

4.     На який час повинна бути розрахована гра? Чи буде вона захоплюючою? Чи побажають учні повернутися до неї ще раз?

5.     Як організувати спостереження за дітьми, щоб з’ясувати, чи всі включилися в роботу?

6.     Які зміни можна внести в гру, щоб підвищити інтерес і активність дітей?

7.     Які висновки краще оголосити учням на закінчення , після гри (кращі моменти гри, недоліки в грі, результат засвоєння математичних знань, оцінки окремим учасникам гри?)

    Ігрові форми я використовую на різних етапах уроку: під час мотивації навчання,  під час засвоєння нових знань, при первинному осмисленні вивченого, при формуванні навичок та умінь, під час перевірки результатів навчання (див. додаток), а також у позакласній роботі з математики (див. додаток ).

     Я  вважаю, що використання дидактичних ігор на різних етапах вивчення матеріалу є ефективним засобом активізації пізнавальної діяльності учнів, позитивно впливає на підвищення знань, умінь і навичок, сприяє розвитку розумової діяльності. Словом, дидактичні ігри заслуговують на право поповнити традиційні форми навчання і виховання учнів.

    Я  весь час веду творчий пошук нових дидактичних ігор, опрацьовую методичну літературу про використання дидактичних ігор на уроках математики, запроваджую у свою практику різноманітні ігри, зокрема «Хрестики - нулики», «Гроші – товар - гроші», «Прикрась ялинку», «Математичне лото», «Математичне доміно», «Відгадай слово», «Питання для чемпіонів», «Дістанься до скарбу», «Мовчанка», «Дивись, не помились», «Велогонка», «Морський бій», та багато інших. Значне місце займають ділові  та рольові ігри, проведення нестандартних уроків з математики.

    На своїх уроках я  широко застосовую активні й інтерактивні форми роботи, групову і парну навчальну діяльність школярів. Для  того,  щоб  активізувати  діяльність  учнів я часто  даю  їм  завдання на  самостійне опрацювання   навчального  матеріалу.  Для   цього  я   використовую  роботу  учнів  у   різноманітних  групах. Це  може бути   робота   в  простих  групах,  робота в парах,  робота  в  різнорівневих  групах, де кожен учень виконує  посильне завдання, а  спільна   робота   розрахована на кінцевий результат, робота в змінних трійках та  інші.  Групова  робота – це  багатогранна,  цікава  робота,  яка  дає  можливість  урізноманітнити  діяльність  учнів на уроці. Така  методика  дає хороші результати,  адже  усі  учні протягом  такого  завдання  активні  і  мають  змогу  висловитися. Також кожен  розуміє, що важливою є  як його точка зору, так і  результат  роботи  всієї  групи. При  цьому також спостерігається тісна взаємодія між учасниками навчання.  Адже  школярі  перетворюються  із  пасивних  виконавців завдань вчителя  в  активних  суб’єктів  власного  навчання, відтворюють у зовнішній мові знання, пояснюють  один одному, здійснюють перевірку.

    Серед  методів  навчання,  що  виділяються  за  видами  пізнавальної діяльності учнів, проблемний виклад матеріалу  посідає  одне  з  провідних  місць.  У  старших  класах  учні  повинні  вміти  аналізувати, робити  висновки,  висувати  гіпотези,  вирішувати  різні  проблеми.  Цьому сприяє  саме проблемне навчання.  На  початку  уроку   (або певного його етапу) я ставлю перед  учнями проблемне  питання  або  даю  завдання   проблемного   характеру. Наприклад, при вивченні теми «Ознаки рівності трикутників» (геометрія 7 клас) учням ставлю запитання: «Як виміряти на місцевості відстань між пунктами А і В, між якими не можна пройти?»,  у 8 класі при вивченні теми «Чотирикутники. Середня лінія трикутника» ( геометрія)   на   початку   уроку   я   ставлю  таке   питання: „ Якби  Ви  виміряли ширину ставка, весь час перебуваючи на його березі?», у 9 класі під час вивчення теми «Розв’язування трикутників» розв’язуємо з учнями питання: «Як визначити висоту маяка, перебуваючи на кораблі, і знаючи відстань до нього та кут підняття?» або «Як визначити висоту труби на шкільній котельні?».  Звісно  діти  на  початку  уроку  дати  відповідь  не  можуть.  А от  в  кінці уроку,  задавши  те  саме питання,  я  чую  змістовні   відповіді,  які   іноді  вражають  своєю  оригінальністю.

    Отже,   проблемне   навчання   сприяє   розвитку  у  дітей  логічного  мислення,  вміння висловити власну думку, робити  висновки  та  використовувати   набуті  знання  у   подальшому  житті,  дає  змогу  самовиразитись  і  самореалізуватись.

   Під моїм керівництвом школярі опановують загальні методи інтелектуальної діяльності ( індукції, дедукції, аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації), логіку суджень, уміння вибирати головне, раціонально робити висновки.

    Я  вважаю, що завдання вчителя математики – допомогти школяреві не тільки засвоїти базові знання, а й навчити методики здобуття нових знань, допомогти шукати себе кращого, створити умови для вільного самовизначення. А цього можна навчити дитину тільки на уроках математики. Тому, готуючись до своїх уроків математики, я творчо продумую тематичне і поурочне планування («Сплановано - наполовину зроблено»); чітко регламентую структуру кожного уроку; диференціюю навчальні заняття (рівень А, рівень Б, «Для тих, хто хоче знати більше»); забезпечую об’єктивно-заохочувальне оцінювання діяльності школярів, що спонукає їх до нових творчих пошуків. Крім цього мої уроки цікаві і змістовні, мають велику пізнавальну і виховну цінність, формують науковий світогляд і критичне мислення. В процесі занять я домагаюся чіткого і глибокого розуміння учнями цілей і конкретних завдань уроку, прагну того, щоб учні свідомо уявили суть і значення своєї діяльності з точки зору особистісних і суспільних інтересів. Організаційний етап уроку і мотивація навчання відіграють у цьому першочергову роль.

      Я навчаю  учнів не просто запам’ятовувати ті чи інші означення, теореми, формули, а й добиваюся засвоєння та оволодіння ними ідеями і методами математичної науки. Також вчу на своїх уроках учнів вірно вести записи класних робіт у зошитах, правильно організовувати домашню роботу з математики, охайно робити записи домашніх завдань, складати план відповіді з математики, писати конспект, аналізувати відповідь товариша. 

  Я організовую навчально-виховний процес так, щоб надати дитині реальну можливість спробувати свої творчі сили в різних видах діяльності, досягти в якійсь з них певного  успіху і пережити задоволення від хоча б невеликого, але самостійно досягнутого результату. Тому я намагаюся здійснювати індивідуальний підхід до учнів. Для цієї роботи в кабінеті є багато карток з різнорівневими диференційованими завданнями, тести. Всі завдання ретельно продумані і розраховані на навчальні можливості дітей різних рівнів знань, використовуються для підготовки учнів до шкільних і районних олімпіад,  до районних конкурсів творчих робіт з математики, до ДПА та ЗНО, заочних математичних конкурсів «Еврика» та «Кенгуру». Щороку мої учні приймають участь у районних конкурсах творчих робіт і займають призові місця: у 2007-2008н.р. робота Вовка Володимира (6 клас) «Математичні казки» зайняла ІІІ місце, робота Гайдар Ксенії (9 клас)  «Аксіоматичний підхід до побудови геометрії та його удосконалення» зайняла ІІІ місце, у 2008-2009 н.р. робота учениці 9 класу Мун Тетяни «Геометричний метод та його практичне застосування» зайняла ІІ місце. Учні відчувають свої сили, розвивають творчі здібності та нахили (див. додаток 3).

      Школа покликана не лише давати учням глибокі знання наук, а й забез-печити формування гармонійно розвиненої особистості. Для цього я використовую міжпредметні зв’язки практично з усіма навчальними предметами: фізикою, хімією, географією, біологією, трудовим навчанням , образотворчим мистецтвом та іншими. На моїх уроках немає байдужих учнів. Цьому також допомагають зв’язки з уроками літератури, зокрема, використання приказок, прислів’їв, загадок. Вони можуть бути і девізом до уроку, і тезою під час мотивації навчання, і проблемними завданнями. Часто діти самі готують їх до тем та уроків. Я вчу учнів працювати з підручниками, таблицями, довідниками, науково-популярною літературою, періодичною пресою. Учні самостійно готують на уроки повідомлення, загадки, схеми, графіки, діаграми, малюнки. Таким чином вони проявляють свою винахідливість, фантазію, творчість.

   У кабінеті математики, яким я завідую і який естетично мною оформлений, є куточок інформації, де знаходяться тематичні папки з математики, дидактичні та роздаткові матеріали творчого характеру (див. додаток),  комп’ютерні презентації, створені учнями, довідники, таблиці, матеріали для підготовки до ДПА та ЗНО, бібліотечка науково-популярної та методичної літератури, виставка творчих робіт учнів з математики, «Математична газета», яку періодично випускають кращі знавці математики, виставка кращих учнівських зошитів–робочих та контрольних, підшивка журналів «Математика в школах України». Учні можуть вільно користуватися наявним матеріалом як для підготовки до уроків, так і для збагачення власної ерудиції.

   Багато уваги я приділяю позакласній роботі з математики. Щороку мої учні є учасниками районних олімпіад, учасниками і призерами заочних математичних  конкурсів «Ерудит» і міжнародного конкурсу «Кенгуру»( див. додаток ) . Особливе значення відводиться мною проведенню щороку тижня математики у школі. Під час його проходження учням пропонуються загадки, вірші, ребуси, кросворди, вікторини, інтелектуальні ігри з математики (див.додаток).  Традиційним стало проведення «Сірникового турніру» серед учнів школи (див. додаток ). Учні з бажанням приймають участь у загальношкільних заходах з математики. Серед них слід виділити «КВН», «Бій велетнів», «Щасливий випадок», «Подорож в країну Математики», «Математичний цирк» (див. додаток ).

    На уроках  та в позаурочній діяльності я знайомлю учнів з професіями, де використовується математика. Я формую в учнів уяву про професії взагалі, про вимоги до спеціаліста і робітника в умовах науково-технічного прогресу, підводжу учнів до розуміння того, якими особистісними якостями повинна володіти людина тієї чи іншої професії: розумовими, психологічними, фізичними.

    На своїх уроках я намагаюся завжди створювати позитивні взаємовідносини між учнями, створюю ситуацію успіху для дитини, між мною і учнями існують довірливі та відкриті стосунки, я завжди готова до співпраці з дітьми.

     Я є класним керівником. Моя виховна робота багатопланова і різнобічна. Я використовую різноманітні форми і методи виховної роботи, які сприяють згуртованості класного колективу, формують у дітей кращі моральні якості

(чесність, порядність, співчутливість, доброзичливість, працелюбність і т.п.), розвивають учнівське самоврядування, стимулюють здоровий спосіб життя, розвивають інтерес до національних традицій українського народу та його культури, виховують дисципліну, розвивають почуття відповідальності за власні вчинки, розвивають самостійність, ініціативність, творчість у колективі. Традиційним стало проведення у класі родинних свят, на яких я також використовую ігрові форми, що подобаються не тільки учням, а й їх батькам . Серед них були такі: «Свято до дня Збройних сил України» додаток, «Конкурс юних господарочок»,  «День іменинника», «Родинні традиції».

    Проаналізувавши все вищесказане, можна зробити  висновок, що ігрові  форми  і  методи  навчання і виховання сприяють  підвищенню   пізнавальної   діяльності   учнів.   Вони    допомагають розкрити творчий  потенціал учнів та сприяють  всебічному   розвитку особистості. Також  при  цьому зростає  професійний  і  методичний  рівень  самого  вчителя,  і  він  уже  працює  для  розвитку своїх вихованців, розвитку у них особистих якостей. Адже,  як  сказав  К. Ушинський: „ Учень – це  не  посудина,  яку  необхідно  заповнити,  а  факел,  який  необхідно  запалити.”